Відповідальне батьківство (Бути батьками не просто)

Відповідальне батьківство

(Бути батьками не просто)

Бути батьками не просто. Окрім своїх життєвих проблем, батьки несуть відповідальність за життя маленької людини. Права на помилку немає, адже будь-яка неправильна дія  може призвести до негативних наслідків. Кожен розуміє цю ситуацію по своєму і вважає, що те, як він вчиняє і є правильним.

До вашої уваги декілька помилкових дій батьків, які погано впливають на подальше життя дітей.

ВИ приймаєте рішення за дитину

Так, батьки відповідальні за життя дитини, але це не значить, що у неї не має бути особистого простору в прийнятті рішень. І це не залежить від віку. Навіть малюк має право і повинен обирати. Інакше в майбутньому вже дорослі діти не зможуть самотужки приймати рішення, а постійно будуть питати чиєїсь поради, можливо, і не вашої.

Замість того, щоб говорити «я знаю краще, як треба», прислухайтесь до бажань дитини. Так вона зрозуміє, що її голос також важливий. Підтримуйте малюка у його починаннях, підбадьорюйте, навіть, якщо вже через пару тижнів він не схоче цим займатися. Надання дитині простору для прийняття рішень може мати вирішальне значення для їх психологічного комфорту.

Критикуєте і порівнюєте

«Ось у тьоті Тані Оля вже  читає, а ти ні!» «Який ти в мене замазура! Подивись на Тараса, він завжди чистенький додому приходить». «Чому ти не можеш поводити себе так, як Назар/Світланка?» Знайомі фрази? Скільки разів ви їх говорили своїм дітям? А потім малюк росте й ненавидить ту «Олю», «Світланку», «Тараса» й «Назара». А ще й закриває вуха, коли батьки починають порівнювати.

Занадто критичне ставлення може серйозно вплинути на самооцінку вашої дитини і призведе до ситуації, коли вона не зможе відсвяткувати свої досягнення та  почуватиметься   нездарою, зневажиним.

Єдина людина, з якою ви можете порівнювати свого сина/дочку – це якою він/вона були вчора. Якщо вчора син/донька не вмів читати, а сьогодні сів за книгу, то похваліть його, а не розказуйте про «Олю». Підтримка та заохочення будуть мати кращий ефект, ніж постійні порівняння з іншими.

Оберігаєте їх від помилок

Чим раніше дитина навчиться на своїй помилці і  робити щось інакше, тим вища ймовірність того, що вона цю помилку більше не зробить. Постійно оберігаючи від помилок, батьки позбавляють їх можливості зіткнутися з наслідками їх вибору та дій, а також можливісті дитини все продумати та самостійно прийняти рішення. Той урок, який отримує людина після скоєння помилки – найцінніший у житті.

Більше говорите, ніж слухаєте

Одне з найголовніших вмінь в батьківстві – вміння слухати. Іноді, замість того, щоб повчати дитину, варто сісти навпроти неї й послухати, що вона скаже. Діти можуть з легкістю пояснити свій вчинок, якщо бачать, що їх дійсно слухають. Разом ви можете розв’язати будь-яку проблему. Заохочуйте дитину розповідати про її проблему. Показуйте, що ви завжди готові її вислухати.

Дозволяєте дітям уникати відповідальності

Деякі батьки впевнені, що дитинство повинно бути сповнено тільки веселощів та ігор. Дітям потрібно дозволяти все, аби вони потім з радістю згадували цей час. Проте, мами й тата забувають, що потрібно водночас й виховувати відчуття відповідальності за вчинки, за чистоту в будинку, за свої речі, за родину. Якщо це робити ще з дитинства, то вірогідність того, що ваша дитина буде відповідальним дорослим, збільшується.

Закриваєте очі на навчальні проблеми дітей

Погана успішність та проблеми з поведінкою в школі не завжди результати ліні й низької мотивації дитини... А ще батьки часто звинувачують вчителів у шкільних проблемах  своїх чад. «Моя дитина особлива» часто говорять люблячі батьки. І це правда, бо кожна людина, в першу чергу, особистість. Але це не означає, що потрібно закривати очі на вчинки дитини в школі. 

Плекаєте ВЕЛИКІ сподівання

Це нормально, коли батьки хочуть, аби їх дитина досягла успіху. Не нормально, коли вони бажають щоб вона була успішною у всіх сферах життя. Якщо донька чи син погано знає математику, але пише прекрасні вірші, навряд чи вона/він стане видатним математиком, як цього хочуть батьки. Потрібно усвідомлювати реально що може ваша дитина і що їй подобається.

Є ще одна категорія батьків, які у своїх дітях хочуть бачити втілення свої нездійсненних мрій. Наприклад, мати хотіла грати на піаніно, а не вийшло. І тепер вона примушує  свою дитину ходити до музичної школи, не питаючи навіть чи подобається це їй. Це помилка.

Замість того, щоб підштовхувати дітей бути кращими за інших, підтримайте їхні починання та досягнення. Допомагайте їм.

Граєте у доброго та злого поліцейського

Може у фільмах такий спосіб впливу допомагає досягти бажаного, але у реальному житті – ні. Дитина має сприймати батьків, як єдине ціле. Вони повинні стати тими людьми, яким дитина довіряє і може звернутися з будь-якою проблемою.

До чого призводить така гра? В одних сімях поганий поліцейський – батько, а добрий – мати, в інших навпаки. Тому дитина боїться батька, а матері може «сісти на голову» і навпеки.

Виховання дитини – це спільна й кропітка робота. Батьки повинні домовлятися між собою як реагувати в тій чи іншій ситуації. Тоді малюк буде знати, що йому можна робити, а що ні.

Робите за дитину те, що вона й сама може зробити

Дозволяти дитині робити все самостійно дасть можливість їй у майбутньому  стати незалежною людиною. Все, що потрібно від батьків, – терплячість. Дитина сама може скласти портфель, поїсти, прибирати у кімнаті, годувати свою домашню тваринку. Хай вона це робить повільно і допускає помилки, але самостійно.

Складіть список речей, які ви робили замість дитини та викресліть ті, які вона може зробити сама. Результат вас здивує. Дивує ще й те, що у вас може з’явитися більше вільного часу.

Дієте  непослідовно

Батьки вчать дітей не брехати, не засуджувати, розповідати все. Та чи  самі дотримуються цих постулатів? Навряд чи ваша дитина буде викидати обгортку від цукерки у смітник, коли ви самі кидаєте сміття на землю. Син чи донька не буде спілкуватися привітно з людьми, якщо вдома ви дозволяєте кричати й казати грубощі в адресу одне одного.

Слідкуйте за собою, адже дитина вчиться у вас. Показуйте правильну модель поведінки й спілкування.

                               Матеріал узагальнила психолог Паукова Ю.Б.