Усвідомлене батьківство

Шановні батьки!

Нещодавно прочитала статтю канадського вченого і багатодітного батька Блейра Кінга у якій він ділиться своїм усвідомленим досвідом батьківства.

Пропоную Вам з нею ознайомитися.

Психолог - Паукова Ю. Б.

“Я – батько трьох дітей. Моєму синові 8 років, двом донькам – 7 і 4 роки. Моя дружина вже 15 років працює вчителем молодших класів.

За ці роки я вислухав незлічену кількість вчительських історій. Це спонукало мене багато чого усвідомити. Цим я хотів би поділитися з іншими дорослими.

Ми завдаємо величезної шкоди нашим дітям. Ми виховуємо покоління людей, які не зможуть досягти успіху в сучасному світі. Ми вчимо їх бути егоцентричними та здаватися, часто навіть не спробувавши щось зробити.

У цій статті я хочу розповісти вам про уроки, які я отримав, поспілкувавшись з великою кількістю вчителів.

1. Ви не найкращі друзі своєї дитини, ви – її батьки.

Ваше завдання: прищеплювати гарні моделі поведінки та стежити за дотриманням правил. Багато батьків думають, що вони найперше – найкращі друзі дитини, а вже потім батьки.

Це помилка. Найкращий друг – це людина, яка підтримує вас в добрих і поганих ситуаціях, але друг не може закликати вас до відповідальності за свої дії або до дисципліни. Якраз для цього у нас є батьки.

2. Усвідомлена безпорадність дітей – це ваша провина.

Один очевидний недолік, який наше покоління батьків прищепило своїм дітям – це усвідомлена безпорадність.

Суть проблеми в тому, що діти знають, що якщо сказати: “Я не можу цього зробити”, їх батько (мати) зробить це завдання замість них. Таким чином, ми виховуємо дітей, які опускають руки після першої ж спроби, або навіть не пробують щось зробити самостійно.

Поразка – це частина дорослішання. Діти повинні навчитися зазнавати невдач, а потім збиратися докупи, брати себе в руки та пробувати знову.

Вони мусять знати, як дотримуватися інструкцій, але вони також повинні знати, що робити, якщо немає інструкцій, а є лише поставлене завдання.

Покажіть своїм дітям, що треба зробити (або дайте їм інструкції), а потім відступіть і дозвольте їм спробувати себе. Звичайно, вони будуть робити це гірше, ніж ви, але це – частина дорослішання.

Дайте їм шанс вдосконалюватися, інакше вони ніколи нічого не навчаться.

Найбільше вчителів засмучує дитина, яка навіть не намагається виконати завдання. Але вони бачать таке кожного дня, тому що занадто багато батьків виконують всі важкі завдання замість своїх дітей. Врешті решт їх діти не можуть, не готові, або просто не хочуть самостійно розв’язувати проблеми.

3. Батьки, ви мусите відстоювати своїх дітей,

але також повинні підтримувати вчителів своєї дитини.

Багато батьків вважають, що повинні захищати своїх дітей. Це абсолютно точно. Але пам’ятайте, що ви також повинні підтримувати вчителя. Підтримувати вчителів означає слухати їх

і враховувати те, що вони розповідають про вашу дитину, тому що, вірите чи ні, ваша дитина може по-різному поводитися у вашій присутності та в навчальному закладі.

Багато батьків також, здається, забувають той факт, що викладачі є професіоналами. Ми всі ходили до школи, але це не означає, що ми фахівці в галузі викладання. Коли ви сперечаєтеся з учителем у присутності своєї дитини, ви транслюєте дитині, що вчитель – не авторитет.

Коли вчитель щось вам розповідає, не запитуйте дитину, чи це правда. Вам може здатися, що ви заохочуєте чадо до дискусії, але насправді ви ставите під сумнів слова вчителя.

Подивіться на це з боку педагога. Ви, по суті, сказали, що не вірите в те, що сказав учитель, поки це не підтвердить ваша дитина.

4. Шановні батьки, вчитель не може виховувати вашу дитину!

Багато батьків плекають ілюзію, що вчителі в школі можуть навчити їх дітей усього необхідного для дорослого життя. Але саме ми, батьки, відповідальні за правильне виховання людей.

Це не функція шкіл.

Багато батьків кажуть: «Нехай вчитель навчить мою дитину».

Ну, порахуймо. Вчитель вашої дитини проводить з нею приблизно 7 годин на день, 5 днів на тиждень, приблизно 30 тижнів на рік. Цього часу мало, щоб навчити її правил поведінки й ще подати навчальну програму!

Саме батьки мусять показувати приклад і подавати своїм дітям важливі життєві уроки. Вчителі можуть доповнювати вас, але саме вас будуть наслідувати ваші діти. Станьте добрим прикладом для наслідування!”