Особливості сучасного перебігу вітряної віспи у дітей
Щороку в світі реєструється 80-90 мільйонів випадків вітряної віспи. В Україні щороку хворіє на вітряну віспу 120-150 тис. дітей. Найчастіше захворювання перебігає доброякісно, але в 1 із 50 випадків захворювання спостерігаються ускладнення.
Збудником інфекції є вірус Варицела-зостер (Varicella-zoster), який належить до сімейства герпесвірусів Вірус вітряної віспи має вплив на епітелій шкіри та слизових оболонок і, меншою мірою, на клітини нервової системи.
Джерелом інфекції при вітряній віспі може бути тільки людина, хвора на вітряну віспу чи оперізувальний герпес. Вхідними воротами для збудника є слизова оболонка верхніх дихальних шляхів.
Джерелом інфекції при вітряній віспі людина стає в останні 24-48 годин інкубаційного періоду. Хворі залишаються заразними протягом 3-5 днів після припинення висипань на шкірі. Через третю особу захворювання не передається. Можливе внутрішньоутробне зараження на вітряну віспу в разі захворювання на неї вагітної.
Інкубаційний період при вітряній віспі становить 11-21 день. Максимум захворювань припадає на 15 день з моменту контакту.
Висипання при вітряній віспі частіше з’являються одразу, без передвісників. Рідше через 1-5 днів до появи висипу відзначаються субфебрильна температура тіла, в’ялість, неспокій, відсутність апетиту, іноді блювання, пронос.
Поява елементів висипу при вітряній віспі відбувається одночасно з підвищенням температури тіла чи на декілька годин пізніше. Елементи висипу спочатку з’являються у вигляді плям, часто зовсім невеликих, як крапки. Вони швидко збільшуються в розмірі, середня частина здіймається над поверхнею шкіри – утворюється папула. Згодом у центрі елементів з’являються пухирці. Пухирець, який щойно утворився, має вигляд краплі роси. Він досить великий, круглий, із прозорим умістом і тонкою блискучою покришкою. Червоне забарвлення навколо нього може бути відсутнє. Пухирець розміщується на інфільтрованій основі. Пізніше пухирці набувають неправильної форми, коли пухирець починає підсихати - стає більш пласким. Уміст пухирця стає мутним. Пухирці ніжні, м’які на дотик, їхня покришка легко руйнується. При проколі пухирець досить легко спорожнюється, оскільки має одну камеру. Пухирці підсихають через 1-2 дні. Підсихання починається з центру, середина його западає, темнішає й поступово весь пухирець перетворюється на щільну буро-коричневу кірочку.
Перші елементи висипу можуть з’являтися на будь-якій ділянці шкіри. Проте в більшості хворих вони з’являються на тулубі та волосистій частині голови. Спочатку може з’явитися лише один пухирець. Після визрівання одних елементів висипу відбувається висипання нових. У типових випадках після висипання окремих розрізнених елементів починається нове масове висипання. Воно звичайно супроводжується підвищенням температури тіла, свербінням. Масове висипання може мати вигляд досить густого, рівномірного висипу, який захоплює волосисту частину голови, тулуб. На обличчі, дистальних відділах кінцівок висип набагато менш рясний. Поява висипу відбувається не одночасно, а немовби «поштовхами» з інтервалом 1-2 дні. Перші елементи висипу, як зазначалося вище, здебільшого проходять стадію плями-папули дуже швидко й виявляються, як правило, у вигляді пухирців. Розвиток елементів, які з’являються при подальших підсипаннях, проходить повільніше, за розмірами вони менші, еволюція відбувається в бік абортивних форм. Зазвичай підсипання при вітряній віспі тривають упродовж 2-4 днів. В окремих випадках пухирці продовжують з’являтися до 7-9 дня, а іноді й до 14 дня хвороби.
Час відторгнення кірок значною мірою залежить від догляду за шкірою. За умови правильного догляду шкіра очищується значно швидше. Частіше кірочки відторгаються між 12 та 22 днями хвороби. Кірочка має розміри пухирця, від якого вона утворилася. На час підсихання червоний обідок навколо пухирця зникає й кірочка стає оточеною незміненою шкірою. Її відторгнення відбувається з країв. Після цього можуть залишатися невеликі округлі знебарвлені плями з пігментованими краями. Іноді кірочки (частіше вони розташовані на обличчі) відторгаються з утворенням рубчика. Утворенню рубчиків після висипки може сприяти розчісування, приєднання вторинної бактеріальної флори.
Окрім шкіри, при вітряній віспі спостерігаються висипання також на слизових оболонках рота, носоглотки, рідше – гортані, кон’юнктиви, статевих органів. Зазвичай енантема з’являється одночасно з підйомом температури тіла й появою висипу на шкірі. Елементи висипу на слизовій оболонці рота не мають якоїсь вибіркової локалізації та можуть з’являтися на твердому й м’якому піднебіннях, на язиці, слизовій оболонці щік, губах, яснах. Розміри такого елемента зазвичай менші, еволюція його відбувається швидше, ніж на шкірі. Його рідко можна побачити у плямисто-папульозній стадії у вигляді маленької, чітко обмеженої червоної плямки. Пухирці на слизовій оболонці мають правильну округлу форму, швидко руйнуються й перетворюються на ерозії з жовтувато-сірим дном. Ці ерозії дуже схожі на ранки при афтозному стоматиті. Загоювання вітрянкових ерозій відбувається протягом 1-2 днів.
У переважної більшості хворих на вітряну віспу загальний стан майже не порушується.
Ускладнення вітряної віспи
Вірогідність виникнення ускладнень при вітряній віспі становить 5%, а у хворих зі скомпрометованою імунною системою їхній рівень досягає 30-50%. Ускладнення при вітряній віспі можуть виникати в разі порушення цілісності стінок пухирців, які є вхідними воротами для бактеріальної інфекції. У результаті вторинного інфікування виникають абсцеси, флегмони, бешиха, бульозна стрептодермія, стоматити, лімфаденіти.
Гнійні ускладнення виникають частіше в ослаблених дітей раннього віку, в реконвалесцентів – після гострих інфекційних захворювань. Інколи гематогенне поширення бактеріальних патогенів призводить до виникнення сепсису, пневмонії, артриту, остемієліту, нефриту.
Ураження нервової системи при вітряній віспі найчастіше виникають на 5-10 день захворювання. Інколи це може статися на 18-21 день хвороби. Вони трапляються в дітей віком від 1 до 5 років, частіше у хлопчиків. Частота виникнення цих ускладнень становить 1 на 4000 випадків захворювань на вітряну віспу. 90% всіх уражень нервової системи при вітряній віспі становлять енцефаліти, також при вітряній віспі можуть виникнути мієліт, енцефаломієліт, оптикомієліт, полінейропатія, неврит зорового нерва, серозний менінгіт.
Особливе місце серед ускладнень вітряної віспи посідає демієлінізуюче захворювання нервової системи. Інколи вважається, що можлива пряма дія вірусу на нервові клітини..
Гостра тромбоцитопенія з утворенням петехій на шкірі, крововиливів у пухирці, носовими кровотечами, гематурією та шлунково-кишковими кровотечами є відносно частим ускладненням вітряної віспи. Клінічні прояви цього ускладнення нетривалі, але кількість тромбоцитів може залишатися зниженою протягом декількох тижнів.
Ураження нирок при вітряній віспі виникає рідко. Нефрит з гематурією, набряками, гіпертонією може виникнути в перші 3 тижні після появи висипу. При вітряній віспі можливий також розвиток інтерстиціальної пневмонії, яка частіше буває в дорослих пацієнтів.
Лікування
Для зменшення відчуття свербіжу шкіри через висипання рекомендують прийом антигістамінних препаратів. Для зменшення кількості висипів рекомендовано прийом противірусних препаратів, але їх прийом доцільно розпочинати лише у перші два дні з початку захворювання, надалі рекомендуеться продовжувати лікування противірусними препаратами лише особам з дуже ослабленим імунітетом ( ті хто має супутні захворювання імунної системи, проходить хіміотерапію та променеву терапію, хворим на СНІД та носіям ВІЛ)
При легких та середньотяжких формах вітряної віспи в імунокомпетентних пацієнтів терапія переважно спрямована на профілактику вторинних бактеріальних ускладнень. Вона включає заходи із запобігання порушенням цілісності пухирців на шкірі, утримання в чистоті постільної білизни та одежі хворого, обробки елементів висипу з пошкодженням цілісності верхнього шару розчинами анілінових барвників, 1% розчином перманганату калію.
З метою профілактики виникнення вторинної бактеріальної інфекції в ротовій порожнині після їжі рекомендовані полоскання 5% розчином борної кислоти, слабкими розчинами перманганату калію, фурациліну чи просто кип’яченою водою.
Профілактика
Хворого на вітряну віспу ізолюють на термін до 5 дня з моменту появи останніх елементів висипу. У дитячих колективах карантин при вітряній віспі має тривати з 11 по 21 день від моменту контакту з хворою дитиною.
